Гайд з аудіофільської/HI-FI термінології

Ти лише починаєш цікавитися вінілом і якість звуку для тебе набуває все більшої ваги? Чи може ти колишній ді-джей, у котрого накопичилася величезна колекція платівок, що лежать без діла замість того, щоб тішити тебе на новому сетапі. Або хіба ти дизайнер-естет, і тобі вкрай важливий зовнішній вигляд твоєї аудіосистеми?
Розпочавши пошук нового програвача на просторах інтернету, ти мільйон разів побачиш терміни аудіофіл, High Fidelity / Hi-Fi. Що це за дивні слова і що вони означають? Ти, звичайно, можеш знайти відповіді на форумах, але ризикуєш заплутатися ще більше. Але не хвилюйся, ми тебе в біді не кинемо, прочитай цей гайд - і будеш розбиратися у всій термінології, що стосується програвачів і звучання не гірше самих аудіофілів ????

ПРИМІТКА, чи скоріше дружнє попередження. Якщо ти вже є аудіофілом зі стажем, то цей гайд для тебе не цікавий. Це швидше абетка для першокласників, котрі тільки починають знайомитися з подібною термінологією.

Словник Вебстера пояснює: «Аудіофіл - людина, захоплена high-fidelity відтворенням звуку».
Логічне наступне питання – що таке high-fidelity? Не занурюватимемося в надра запорошених словників, давай краще виберемо шлях простіше. Отже, аби насолодитися high-fidelity звуком, дотримуйся цих умов:

•Музика, яку ти програєш, має бути записана в належних умовах (якісне звукозаписне обладнання, студія, звукооператор тощо)

•Цей запис повинен бути оброблений і вигравіюваний (чи то буде CD, чи вініл) відповідно до високих звукових стандартів, перенесений на якісний вініл;
•Для відтворення цього запису ти повинен використовувати високоякісну аудіосистему, яка не спотворює музику (точно і чисто передає той самий оригінальний запис);
• Простіше кажучи, щоб отримати повну віддачу від звуку, у тебе все має бути високої якості – і обладнання, і платівка, і техніка;

З часом термін «Hi-Fi» став позначати якісні аудіо компоненти, котрі на кілька голів вищі за середнє звучання (звучання, котре видає техніка, що продається часто-густо).

Ми вважаємо, що вертак (до речі, це ще одна назва програвача вінілу) має право називатися аудіофільським, якщо його конструкція дозволяє оптимізувати якість звуку вінілової платівки, так кажучи, вичавити максимум. Такі програвачі зазвичай на порядок вищі за мас маркет моделі як за якістю, так і за ціною.

Так-так, купити вертак із пластиковим корпусом за три копійки і чекати від неї Hi-Fi звучання – на жаль чи на щастя – не вийде.

Цікаво, як само аудіофільські програвачі справляються із цією оптимізацією?

•Вони влаштовані так, що взаємодіють з вінілом настільки обережно та плавно, наскільки це взагалі можливо;
•Двигун та диск програвача обертаються з мінімальною або навіть нульовою зміною швидкості (постійно однаково) та положення самого диска (технічний термін: зниження коефіцієнта детонації);
•Тонарм працює з мінімально можливим тертям та його можна відрегулювати саме під твій картридж;
•Двигун працює з мінімальною кількістю вібрацій/резонансів;
•У програвача є вбудовані механізми, що дозволяють поглинати ті мінімальні вібрації, котрі таки надходять від двигуна (як ти вже зрозумів, вібрації аудіофілам ніяк не до вподоби);

Завдяки всьому вищеописаному, створюється «чисте середовище» для голки, і вона найбільш точно вловлює звукові доріжки на платівці, даруючи той самий Hi-Fi саунд.

І ще дещо: зовнішній вигляд. Програвачі вінілових платівок часто мають мінімалістичний дизайн. У них, як правило, немає різних вбудованих функцій на кшталт pitch-контролю, кнопок, індикаторів і т.д ... але, звичайно, завжди є винятки з правил.

Взагалі неофіційний маніфест аудіофілів наголошує: якщо дизайн вертака безпосередньо не покращує його основні звукові характеристики, то на нього зовсім не варто звертати уваги.

Аудіофіли віддають перевагу сетапу, при якому динаміки розташовані окремо від програвача для зменшення резонансу. Якщо вертак та динаміки об'єднані, вібрації, що походять від останніх, негативно вплинуть на якість звуку. Ось чому у багатьох серйозних звукових системах використовуються стійки для динаміків чи настінні кріплення.

Щодо цін, програвачі вінілових платівок бувають дуже різного рівня і часто не вкладаються у звичні визначення «дешевий» та «дорогий».
Ти запитаєш: «Де це таке бачено, щоб програвач вінілу коштував 400 доларів?» У світі аудіофілів, друже. Скажімо так: нормальна ціна програвача початкового рівня – від 300 до 500 доларів. Програвачі середнього рівня коштують приблизно від 500 до 1500 доларів (так-так, 1500). А ціни на аудіофільські hi-fi програвачі стартують від 1500 і до 100 000 доларів (крім жартів, вертак Clearaudio Statement коштує понад 150 тисяч доларів).

Резонанс / Гул / Вібрації / Реверберація
Найлютіші вороги hi-fi саунду. По суті це небажані вібрації, які впливають на роботу голки в доріжці платівки. Ці вороги виникають з різних причин, навіть включаючи деталі твого програвача або двигуна, баси з динаміків і т.д.

Демпфування
Поглинання чи ослаблення вібрацій... твоя зброя у боротьбі з ворогом. Аудіофіли мають у своєму арсеналі багато способів послабити вібрації. Основний - це використання каучуку та Сорботана (Sorbothane). Інші методи - розв'язка (про це розповімо трохи нижче), спеціальні демпфуючі деталі (амортизуючі ніжки програвача) та інші цікаві аксесуари (затискачі для платівок, мати і т. д.).

Стіл/ Шасі
Це корпус твого програвача. Часто виконаний із деревного матеріалу під назвою МДФ.

МДФ
Плити із деревного волокна середньої щільності. Цей матеріал важкий, міцний та поглинає вібрацію набагато краще, ніж пластик чи навіть метал.

Диск
Це кругла основа, на котрій обертається платівка. Диск може бути виготовлений із різних матеріалів, у тому числі з металу або акрилу. Обирай диск із твердого та легкого матеріалу.

Підшипник
У вініловому програвачі є два основні підшипники. Перший знаходиться у двигуні на базі шпинделя (це смішне слово означає металеву вісь, котра стирчить з диска). Другий знаходиться в основі тонарма. Добре, якщо підшипники працюють із мінімальним тертям. В аудіофільських програвачах зазвичай використовують тефлонові підшипники для найбільш плавного відтворення.

Розв'язка
Якщо в конструкції програвача використовується розв'язка, це означає, що механізми, які можуть заважати роботі один одного (наприклад, двигун, що вібрує, і диск, котрий вібрувати не повинен), розміщуються таким чином, що їх вплив один на одного зводиться нанівець. Це як 2 автомобілі, що рухаються однією трасою, лиш за різними її рівнями.
Основна розв'язка, що потрібна програвачеві – це розв'язка між тонармом і двигуном. Тонарм кріпиться безпосередньо до столу, а двигун з'єднується зі столом за допомогою підвіски. Деякі програвачі вищого класу використовують додаткову розв'язку. У такому випадку стіл побудовано з декількох шарів (як смачні шари торту) з підвіскою двигуна, прикріпленої до одного з нижніх шарів, і тонармом на верхньому окремому шарі.

Ремінний привід / Шків
Ремінний привід – це коли двигун обертає гумовий ремінь (пасик), котрий своєю чергою приводить в рух диск програвача. Аудіофіли люблять вертушки з ремінним приводом з кількох причин.
По-перше, двигун та опорний диск роз'єднуються (на вертушці з прямим приводом двигун безпосередньо з'єднаний з опорним диском). І потім, ремінна система служить посередником, поглинаючи та розсіюючи вібрацію, що створюється двигуном.

Прямий привід
Прямий привід – це коли опорний диск безпосередньо насаджений на вісь двигуна (через шпиндель). Програвачі з прямим приводом, (такі як Technics 1200) приводяться в рух магнітом, що дозволяє зупиняти диск вручну, не пошкодивши при цьому двигун. Вони швидко набирають швидкість і так само швидко зупиняються, саме тому прямопривідні вертушки часто вибирають для діджеїнгу.

Інтерконнект / Міжблочний кабель
Це кабель, що поєднує твій програвач із попереднім підсилювачем або вихідним підсилювачем. Серед простого люду відомий як кабель RCA (або тюльпан).

У чому різниця між стілусом, голкою та картриджем?
Картридж – це весь механізм звукознімача, у тому числі й стілус. Стілус - це знімна частина картриджа, котра складається з наконечника, консолі та деталі кріплення. Стілус і голка - це те саме.

MM-картридж vs MC-картридж/Moving Magnet Cartridge vs. Moving Coil Cartridge
Насамперед картриджі Moving Coil (MC), тобто із рухомою котушкою, варто купувати лише досвідченим користувачам. Зазвичай вони набагато дорожчі, тендітніші й іноді навіть вимагають особливих підсилювачів / передпідсилювачів. Крім того, коли настане час замінити стілус з рухомою котушкою, тобі потрібно буде відправити його виробнику.
Послухай нашої поради: практично для будь-яких цілей тобі підійде картридж із рухомим магнітом (ММ). Більшість програвачів, представлених на ринку, вже оснащені ММ-картриджами, а ще картридж легко знайти у продажу як окрему деталь у повному діапазоні якості та цін.
Більшості людей буде важко відрізнити MM та MC картриджі, якщо вони коштують однаково. Якщо ти читаєш цей гайд для новачків, ми пропонуємо тобі просто забути про MC-картриджі (принаймні, на якийсь час).

Сферичний vs. Еліптичний стілус
Еліптичний стілус - дорожчий варіант, який дозволяє досягти кращого звуку. Завдяки своїй формі еліптичні голки більш точно повторюють звукові доріжки на вінілі. Для домашнього використання рекомендуємо тобі саме такий варіант.
Однак для деяких форм діджеїнгу рекомендується сферичний стилус. У нелегких «польових» умовах, коли темно і підвищується ризик сильно подряпати вініл, сферичний стілус призведе до меншого зношування пластинки, ніж еліптичний.
Але навіть попри це багато ді-джеїв (особливо хаус / денс-ді-джеї), як і раніше віддають перевагу еліптичному заточенню.

Що таке картридж із алмазним наконечником?
Це коли наконечник голки виготовлено з алмазу. Так-так, часто на кінчику стілус є маленькі алмазики. А ось картриджі з керамічними наконечниками ми тобі не рекомендуємо. Хоч вони і довговічні, але спричиняють сильне зношування пластинок і не так добре звучать.

Tipped / Bonded Diamond vs. Nude Diamond Stylus
Алмазний наконечник – це те, що можна побачити на більшості сучасних картриджів. Алмаз приклеєний до металевого стрижня, який з'єднаний з кантилевером голки.
Але іноді у назві моделі картриджа поруч із позначенням типу заточування може стояти ще одне слово – Nude. В такому випадку голка повністю виконана з цільного алмазу і закріплена на кінчику кантилевера. Як наслідок, ти почуєш більший діапазон високих частот із меншою кількістю свистячих звуків та кращою деталізацією.
А все тому, що Nude Diamond важить значно менше, ніж алмаз на металевому стрижні (логічно, чи не так?), тому йому набагато легше пересуватися звуковими доріжками на платівці. Такі картриджі, звісно, дорожчі.
Для прикладу подивися на Ortofon 2M Bronze (алмазний наконечник) та Ortofon 2M Black (повністю алмазна голка).

Антискейтинг
Через те, що платівка при відтворенні обертається, вона весь час зміщує положення картриджа ближче до лейби, розташованої по центру платівки. Природна сила змушує картридж ковзати лише з одного боку звукової доріжки і якість звуку погіршується.
Антискейтинг - це система, котра допомагає збалансувати голку всередині доріжки. При правильно відрегульованому антискейтингу, він компенсує внутрішню силу і допомагає голці переміщатися рівно по центру звукової доріжки пластинки, як і належно.

Стандартне кріплення vs. P-Mount кріплення + Хедшелл
Картриджі кріпляться до тонарма двома основними способами.
Стандартне кріплення – це коли картридж приєднується до тонарму за допомогою двох вертикальних гвинтів. Більшість програвачів та картриджів розраховані якраз на таке кріплення.
P-Mount кріплення – це коли 4 контакти, розташовані на задній частині корпусу картриджа, приєднуються до контактних отворів у передній частині тонарма.
Картриджі з P-Mount кріпленням зазвичай можна зустріти у програвачах економкласу, тому що їх легко встановити та замінити. Однак якщо порівнювати їх з картриджами зі стандартним кріпленням, то звучать вони не так добре, оскільки не передбачають коригування та калібрування.