Як вибрати програвач вінілових платівок?

Як не крути, але саме програвач вінілу має бути центром і зіркою всієї твоєї аудіосистеми. Так, можливо, ти скажеш, що серце системи - це підсилювач, голос - це акустика, але все ж таки джерело (в нашому випадку програвач) - це причина, з якої ти цю систему будуєш. Якщо вже ти любитель аналогового звучання, то і взаємодіяти будеш саме з вертушкою частіше, ніж з іншими компонентами аудіосистеми.

Безумовно, вибрати свою зірку не так вже й просто: є безліч вступних і змінних, пропозицій на ринку також більш ніж достатньо, тож ми впевнені, що від нашої простягнутої руки допомоги ти не відмовишся :)

Ми розповімо, як визначитися з бюджетом, на що звернути увагу, які опції у тебе є з точки зору корисних функцій і приємних плюшок, а також як налаштувати програвач для шикарного звуку на виході.

Тож незалежно від того, чи ти в пошуках свого першого вінілового програвача, чи вже апгрейду, запрошуємо прочитати наш повний гайд з його вибору.

Якщо залишаться питання - ми завжди на зв'язку.

Якщо ти вирішив почати з нуля і шукаєш традиційний сетап, тобі знадобиться підсилювач, акустика, кабелі, а ще фонокоректор (у всіх випадках, окрім тих, коли він уже вбудований у програвач або підсилювач). У такому разі вартість самого програвача не повинна становити набагато більше, ніж чверть усього твого бюджету.

Звісно, існує багато варіацій традиційного сетапу, який подарує чудовий звук навіть із меншою кількістю компонентів. Як ми згадували вище, фонокоректор часто вже вбудований у вертушку або підсилювач, це мінус один компонент, а подумати про апгрейд ти завжди можеш пізніше. Або навіть так: вертушка плюс пара колонок, і все це навіть без дротів і кабелів, якщо обидві одиниці підтримують бездротове сполучення.

І навіть якщо в тебе зібрана вся аудіосистема, а в кишені ціла купа грошей, які треба терміново кудись витратити, ми радимо замислитися над тим, як вартість програвача може доповнити те, що в тебе вже є.

Чи не станеться так, що потенціал вертушки, на яку ти поклав око, просто не зможуть розкрити підсилювач або кабелі - тоді тобі доведеться витрачати ще більше грошей на їхнє вдосконалення? А може, навпаки: того, що ти збираєшся витратити, недостатньо, щоб у підсумку ти відчув різницю в саунді порівняно зі своїм старим програвачем вінілу. Якщо гарненько подумати, то часто можна внести низку менш масштабних змін, які вплинуть на звучання сильніше, ніж ти думаєш; ну або, в крайньому разі, не поспішати і продовжити збирати гроші впродовж ще кількох місяців.

Завдяки тому, що ми з тобою окреслили попередній бюджет, ти, принаймні, скоротиш свій список вертушок, відгуки про які хочеш почитати, а в ідеалі - почути сам. Ще одна річ, яка допоможе цьому звуженню кола - це скласти список функцій, які ти обов'язково хочеш побачити у своєму новому програвачі.

Почнемо з простого: скільки швидкостей програвання тобі потрібно? Практично завжди вертушка може запропонувати тобі дві швидкості: 33⅓ rpm і 45pm, а ось уже 78rpm зустрічається набагато рідше в середньому ціновому сегменті. Але тут важливо також враховувати, що сучасні виконавці та лейбли вкрай рідко випускають вінілові платівки, які необхідно слухати на швидкості 78rpm, а ось для прослуховування раритетних платівок вона може виявитися обов'язковою. Тож вирішувати тобі: будеш слухати тільки нові, чи також і дідусеві? :)

До речі, якщо у тебе саме різношерста колекція платівок, тобі було б добре уникнути ручного перемикання швидкостей. Термін "автомат", коли йдеться про вертушки, в наші дні може означати кілька речей - аж до того, що тонарм виконує всю свою роботу одним натисненням кнопки - але, звісно, і перемикач для зміни швидкості в тому числі.

Єдиний випадок, коли такої функції не буде - це на деяких програвачах з ремінним приводом. Є багато доступної інформації про те, чим відрізняються вертушки з ремінним і прямим приводами, у кожного типу є свої переваги, єдине що: якщо збираєшся діджеїти, тобі потрібен прямий привід.

Більш важливими, мабуть, є характеристики, від яких залежить склад усієї аудіосистеми (наявність того ж фонокоректора або бездротові можливості).

Вініл має таку особливість, що вихідний сигнал має бути змінений, перш ніж він може бути записаний: низькі частоти мають бути знижені ще більше, а високі - посилені.

Якщо ти коли-небудь спробуєш під'єднати програвач вінілових платівок прямо до лінійного входу, то отримаєш дуже тихий звук, а ще тоненький і без будь-яких низьких частот.

Кожен фонокоректор має вмонтовану зворотну реакцію: посилює низькі частоти і вирівнює високі до потрібного рівня. У результаті має вийти тонально правильна, рівна подача звуку. Фонокоректор також виконує функцію підсилювача. Сигнал, що подається картриджем, може становити всього лише одну тисячну Вольта (для порівняння: CD вихід позначений як 2 Вольта), тому його потрібно посилити. Якщо фонокоректор уже вмонтовано у твою вертушку, це може бути дуже зручно і може заощадити трохи грошей, а це завжди приємно, погодься :)

До речі, кілька років тому аудіофіли всього світу отримали можливість заволодіти відзначеним нагородами програвачем, який просто не потребує жодного додаткового посилення - це Pro-Ject Juke Box E. Він уже оснащений вмонтованим передпідсилювачем і підсилювачем, і сам по собі є ідеальною аудіосистемою, тільки під'єднати акустику - і готово! Єдиний нюанс, який може виникнути з подібним пропелером - це обмежені можливості для апгрейда. Але його продуктивність настільки вражає, що нам складно уявити, як хтось може скласти аудіосистему з окремих компонентів, що так само чудово звучить і за цю ж ціну. Радимо придивитися до цього варіанту ;)
Juke Box E також може приймати сигнал. Але найпоширенішою можливістю сучасних вінілових програвачів є, мабуть, можливість передавати сигнал на пару бездротових колонок.

Багато Bluetooth-вертушок з гарним звучанням зараз доступні за невеликі гроші, але ти можеш також звернути увагу на чотирьох складову хай-енд систему Cambridge Audio Alva TT. Це чудове рішення для економії місця, яке також позбавить тебе від необхідності прокладати павутину кабелів у своїй кімнаті.

Ще одне підтвердження того, що індустрія вінілових програвачів продовжує розвиватися в 21-му столітті - це можливість переносити цифрові записи на вініл. Це свого роду ніша, оскільки твоя колекція вінілу (хіба тільки якщо вона не складається з раритетів) найімовірніше доступна на цифрових майданчиках, але навіщо платити двічі, щоб музика опинилася ще й у твоєму смартфоні? Програвачі на кшталт Sony PS-HX500 здатні робити записи навіть у високій роздільній здатності, тож у якості ти точно не втратиш.

Картридж - це не те, про що тобі слід турбуватися насамперед, оскільки практично всі програвачі вінілу в бюджетному і середньому сегменті продаються вже зі встановленим картриджем, тож тобі треба всього лише вирішити, подобається тобі вертушка, чи ні. Але все ж зміна картриджа - це чудова можливість для майбутнього апгрейда, і про це слід пам'ятати.

Головне завдання картриджа - перебувати у вініловій доріжці. Точніше, це завдання стилуса, або наконечника. Наконечник зазвичай зроблений з твердого матеріалу, часто з алмазу (передбачаючи твій захват, ні - це промисловий алмаз, а не цінний діамант :)). ).

Цей алмазний стилус зазвичай має форму невеликого вістря, що сидить у канавці пластинки і повторює всі її вигини під час обертання. Характер і напрямок руху стилуса - ось що виливається в різних частотах і гучності, які ти чуєш через динаміки. Цей рух здійснюється через кантилевер - вал, до якого прикріплений наконечник голки, - прямо в корпус картриджа.

Існує два типи картриджів: ММ (з рухомим магнітом) і МС (з рухомою котушкою). Вони обидва працюють за принципом використання руху для індукції струму завдяки магнітним полям. Але, як випливає з назви, в одному випадку рухається магніт, а в іншому - котушка.

ММ-картриджі, як правило, однакові з погляду електричних вимог, тому виробники фонокоректорів можуть розробити єдину схему, що підходить для них усіх (ну майже для всіх). З МС картриджами все трохи складніше.

Найчастіше, легше знайти ММ-картридж, що добре звучить, за бюджетною ціною, тож якщо ти раптом зберешся зробити апгрейд на МС-тип, то тобі потрібно упевнитися, що твій фонокоректор сумісний з ним.

Тут ідеться про тонарм - ту штуку, на яку прикріплений картридж. Повністю автоматичний тонарм може ковзати по вінілу без втручання людини, самостійно, і повертатися у вихідне положення після того, як вінілова платівка закінчилася. Напівавтоматичний тонарм - це коли тобі все ж таки потрібно докласти трохи зусиль, а саме - помістити його на вініл, але повернеться назад він уже самостійно. Ну а повністю ручне управління - думаємо, що ти вже вловив логіку: і ставити, і знімати тонарм із запису потрібно людині.

Більшість ретро програвачів вінілових платівок ідуть саме з ручним керуванням, що до душі багатьом олдскульним аудіофілам, хоча, мусимо визнати, увімкнути запис і не переживати про те, що після завершення доріжки голка подряпає вініл - дуже зручно.

І останнє за порядком, але не за значенням: хоч би який крутий, дорогий програвач ти вибрав, без хороших вінілових платівок він буде не більше ніж предметом інтер'єру, з якого потрібно витирати пил. Подумай: який вініл ти будеш програвати найчастіше? Якщо це будуть старі, ретро-платівки, тобі варто звернути увагу на якіснішу вертушку вищого класу. Річ у тім, що тонарм, стилус і налаштування противаги відіграють дуже важливу роль у плавному відтворенні записів. Якщо компоненти вертушки низькоякісні, це, найімовірніше, пошкодить вініл, і замість теплого аналогового звуку ти отримаєш лише неприємний гучний тріск.

Більшість ретро програвачів вінілових платівок ідуть саме з ручним керуванням, що до душі багатьом олдскульним аудіофілам, хоча, мусимо визнати, увімкнути запис і не переживати про те, що після завершення доріжки голка подряпає вініл - дуже зручно.

Сподіваємося, що наш невеличкий гайд тобі допоміг і тепер ти знаєш, на що потрібно звернути увагу під час вибору вінілового програвача, а що не так вже й важливо.

Найголовніше те, щоб ти насолоджувався живим звучанням вінілу якомога частіше.