Vinyl Frontier: історія одного з найрідкісніших записів у Всесвіті

1977 року НАСА запустило близнюків-космічних кораблів Вояжер-1 і Вояжер-2 у 40 000-річну експедицію для дослідження Юпітера і Сатурна. А до корпусу кожного з Вояжерів вони прикріпили 12-ти дюймовий позолочений мідний диск. Це були не просто диски - це були скарбниці музики, звуків і фотографій із Землі. Золота Платівка Voyager була народжена саме так - як реліквія і любовний лист космосу від нашого світу.

Історія цих унікальних записів і стала предметом книги Джонатана Скотта "The Vinyl Frontier". У ній він розповідає про те, як команда артистів і астрономів розшукала рідкісні записи індійської раги, про історію кохання, яка лежить в основі цього амбітного проєкту, а ще про те, що інопланетянам же потрібно під щось танцювати, справді ;)

Відбором того, що зрештою опинилося на платівці, займався Карл Саган - астроном і професор Корнельського Університету разом із ключовою командою, до якої входили: астроном Френк Дрейк, письменниця Енн Друян, художник Джон Ломберг, етномузикознавець Алан Ломакс і тодішня дружина Сагана - Лінда Зальцман Саган. Юний Джиммі Айовін був звукорежисером проекту, а Тімоті Ферріс зайняв крісло продюсера.

Коли почався процес відбору матеріалу, вся команда була одноголосно за класичну музику. Саган і його колеги вважали, що вибір на користь такого інтелігентного стилю точно дозволить їм отримати схвалення НАСА. Але водночас усіх їх об'єднувало бажання, щоб "Золота платівка Voyager" містила в собі відгомони якомога більшого розмаїття культур, ритмів та інструментів. Поряд із прикладами західної класичної музики, команда також обрала джаз, блюз, болгарську та азербайджанську народну музику, китайську цитру, електронні композиції Лорі Шпігель і багато іншого.

За рекомендацією етномузикознавця Роберта Брауна, вони поставили собі за мету відшукати рідкісний запис раги, що представляє музику Індії, у виконанні Кесарбай Керкар. Зрештою, за словами Скотта, її знайшли - несподівано - "в господарському магазині на Лексінгтон-авеню на Мангеттені".


Рок-н-рол у виконанні Чака Беррі ("Johnny B Goode") теж було включено до списку записів, за наполяганням Друян. The Beatles, однак, цей відбір пройти не вдалося. "Поки Саган розмірковував про те, що є щось поетичне в тому, щоб включити "Here Comes The Sun" до платівки, що ширяє в космічному просторі, бюрократія поклала край цій ідеї", - пояснює Скотт.

Інші рок-гурти дізналися про проект і дуже захотіли, щоб їхні пісні були теж включені до нього. Скотт згадує, що піонери психоделічного року Jefferson Airplane (на той момент виступали як Starship - символічно, чи не так?), пропонували всю свою музику безоплатно, перш ніж їхню ідею зарубали на корені хлопці з лейблу Golden Record.

У підсумку, коли на диску пліч-о-пліч розмістилися рідкісні індійські раги, Чак Беррі та Луї Армстронг, стало зрозуміло: "Золота платівка Voyager - це не тільки послання інопланетянам, а й капсула часу для нас, землян", - зазначив Скотт.

Іноді ці "послання інопланетним друзям" набували цілком собі реальних обрисів: студенти і професори Корнельського університету записали на диск аудіо-привітання більш ніж 55 мовами світу. Представник Швеції, розуміючи, що його все одно швидше за все ніхто не зрозуміє, вирішив увічнити свою мову фразою "Привіт від програміста з маленького університетського містечка Ітака на планеті Земля" ;)

Скотт зміг розшукати деяких учасників цього запису. "Коли я брав у них інтерв'ю, більшість із них не змогли пригадати день, коли це все записувалося, але всі вони згадували про нього задумливо і з тугою, - каже він. "Є щось надихаюче в простих людях, які випадково опинилися в правильному місці в потрібний час і виявилися увічненими на цьому артефакті, який, можливо, переживе всю цю планету".

І все ж Золота платівка Voyager - це щось більше, ніж просто шматочок літнього Корнелла 1977 року. На дисках також було аудіо-есе, в якому Саган і його команда спробували відобразити еволюцію нашої планети за допомогою звуку. У ньому зібрані абсолютно різні записи, починаючи зі споконвічних звуків грязьових гейзерів і вулканів, закінчуючи переливами сміху і стуком серця. Деякі звуки члени команди записали самі: як Друян цілує Ферріса в щоку, а Саган катається по підлозі від істеричного сміху.

Крім поцілунку, команда випадково закарбувала і звучання самої любові: Саган і Друян закрутили роман під час роботи над проектом і заявили про своє кохання одне до одного.

Через кілька днів після цього Друян готувалася до сканування мозкових хвиль для включення в запис. "Вона записала на аркуші паперу список речей, про які збиралася подумати: про важливі моменти історії людства і різні надихаючі речі", - розповідає Скотт. "Але водночас вона перебувала в цьому самому п'янкому моменті першої закоханості. Наша історія кохання закодована в цій платівці". Пізніше вони одружилися і були разом до смерті Сагана 1996 року.

"Золота платівка Voyager" - це дещо більше, ніж просто зібрання треків і абстрактних записів із життя команди. Платівка стала хранителем як любові людей одне до одного, так і глибшого екзистенціального поклоніння перед калейдоскопічною пишністю самої Землі.

"За часів, коли навколо стільки руйнувань і катаклізмів, такі речі, як "Золота платівка Voyager", нагадують усім нам, що ми всього лише крихітні порошинки в цьому величезному Всесвіті", - каже Джонатан Скотт.

"Усе, що зробив Саган, нагадувало нам, що всі ми люди: все ми любимо і все ненавидимо. Зрештою, ця платівка символізує надію".

Слухаючи платівку зараз, вона здається нам реліквією з якоїсь загубленої планети - настільки ж далекої від нашого світу, як і від світу інопланетян.

Цікаво, що б Джонатан Скотт записав на подібному диску зараз, у 2020 році, якби його попросили зробити це?

"О, моя відповідь на це питання постійно змінюється", - каже він. "З того, що було включено минулого разу, це буде "Каватина" Бетховена, але я все ще хвилююся, що інопланетянам нема під що танцювати, тому я б включив туди "Joy" у виконанні Apollo 100".